«Серцевий Напад» — це момент, коли серце танцює танок «пого» під шалені панкові ритми, це момент, коли в серці зустріч почуттів та емоцій, це момент, коли серце народжується знову...» (с)

Саме такий опис колись супроводжував перші доступні для скачування треки тоді ще молодого чернівецького гурту «Серцевий Напад». З того часу пройшло вже 5 років. За цей час гурт встиг неодноразово змінити свій склад, незмінними лишалися лише вокаліст Дмитро Рябий (Мітрій) та музика, що запалює тисячі сердець, доводячи їх до серцевого нападу. Наразі СН складається наполовину з жителів Чернівців, наполовину з мешканців Луцька. Саме з буковинською частиною колективу ми маємо змогу зараз поспілкуватися.


Як вам грається в досить новому складі? Чи довго пристосовувалися один до одного?

Мітрій: З першої репетиції. Грається відмінно, на позитиві.

Шурік: Насправді ми до цього вже грали разом, проте грали трошки на інших інструментах. Діма не грав ні на чому, а я грав на бас-гітарі, і було теж непогано. Ми навіть вчилися стрибати на сцені, але ніхто не стрибав, тільки вчилися. Набиралися досвіду, життєвого і музичного.

Мітрій: А коли ми зібралися? Це якого числа було?

Шурік: Це було літо, ти тоді збирався їхати в Германію…

Мітрій: Ні, маю на увазі зараз.

Шурік: Це була весна. Але першого квітня ми насправді святкували вже 5 років.



Шурік, чи просто поєднувати гру в двох колективах?

Мітрій: Чотирьох.

Шурік: Доволі легко, до речі. Їздиш ти тільки з одним колективом, а на репетиції в місті можна потрапити. Я навіть якось не суміщаю гру…

Мітрій: Виходить, що найбільше концертів у «Серцевого Нападу», трохи менше у «КРЕМП», які вже потроху починають їздити з концертами, потім ще «We Formed A Band»…

Шурік: От коли почне реально заважати, тоді доведеться обирати, йти з «Серцевого Нападу» :) І тоді Мітрій сяде за барабани! Ми так з хлопцями подумали, що Дімі найліпше буде грати за барабанами.

Мітрій: Дімі краще буде взагалі піти з гурту!

Шурік: Насправді нескладно поєднувати. Просто чотири колективи грають у різних стилях, і грою у цих колективах підіймаєш рівень музичного мислення.


Ви пам'ятаєте свій перший вихід на сцену? Як давно це було?

Шурік: Це був Фан-Парк.

Мітрій: «Автограф». Перед нами грала якась хіп-хоп команда…

Шурік: А, Фан-Парк це був другий концерт!

Мітрій: Тоді ще були такі концерти, що треба було платити по 10 гривень з учасника, щоб прийняти у них участь. Я був в туфлях-аладінах таких, ланцюжок з хрестиком, футболочка, джинсики-кльош… Шурік на бас-гітарі грав, всі були такі пацанчікі чьоткі, грали поп-рок, 3 пісні: «Через терни до зірок», «Студентські вихідні» і «Завтра».



Вашим першим хітом був «Фалоімітатор». Звідки ідея цієї пісні?

Мітрій: Взагалі першими хітами були інші пісні, тобто до «Фалоімітатор» було ще багато творів. Всі писалися вдома, тоді ще гурту як такого навіть не було. Це були «Нікому я тебе не віддам», «С тобой одной хочу я быть», «Ера героїв»… А вже потім були три хороші записи, можна сказати студійні (писалися на студії гурту «Стелсі») — «Моє сонце», «Завтра» і «Фалоімітатор». З цих пісень все і почалося.

Шурік: А «Фалоімітатор» Діма вигадав, коли його відвідали інопланетяни! Вони йому вживили імплантат в мозок і він почав придумувати незрозумілі пісні.

Мітрій: Зазвичай я в інтерв’ю кажу, що ця пісня проти штучного кохання і секс-шопів. Бо має бути справжнє кохання, справжній секс між двома людьми, а не резиновий чи пластмасовий.



Вся Україна чекає на ваш офіційний альбом. Зараз він вже на кінцевій стадії випуску. Коли вже його можна буде побачити на власні очі?

Мітрій: Сьогодні ми несемо матеріал у видавництво, а в понеділок-вівторок ще надішлемо кліп «Punk Girl», який увійде бонусом до альбому. Тож вже в перших числах вересня ми плануємо видати вже перший тираж 500 дисків.




Чи плануєте ви віддати «Punk Girl» на якісь канали?

Мітрій: Є вже домовленості. Чекають нашого готового кліпу, тобто затримка лише у нас. Плануємо, щоб кліп потрапив на Enter Music, на MTV Ukraine ще пробиваємо, відсотків 20, що він там може бути, на A-One теж мають взяти і на M1, щоб трошки скрасити попсовість каналу. Треба міняти канали зсередини.



Ви маєте значний досвід у «виробництві» різноманітних каверів. Чи порадуєте новою продукцією в найближчий час?

Шурік: Ми, до речі, готували в свою чергу кавери на Guns’n’Roses…

Мітрій: Ми маємо кавери на Блінків (Blink182 – прим. авт.), на Green Day, на українську повстанську пісню і зараз ми плануємо зробити кавер на композицію Олександра Сєрова «Ти меня любишь»:)



Чи реальні історії ви розповідаєте у власних піснях?

Мітрій: Ну взагалі — як в якій. От якщо, наприклад, взяти «Жахливу», то це я колись спілкувався з однією дівчинкою, вона була дуже файно нафарбована, а потім якось зранку зайшов забирати якісь підручники, і побачив її не нафарбовану. І склав цю пісню.



Ви вже рідні на Україні. А як щодо країн-сусідів?

Шурік: Болюче питання…

Мітрій: Ми виступали вже рази три в Румунії, і плануємо десь в Європу поїхати, в Росії ще є плани дати кілька концертів… Тобто намагаємось виїжджати за кордон потроху.



Чи маєте ви «свою» публіку, яка постійно відвідує ваші концерти?

Шурік: Давай відповімо коротко.

Мітрій: Звичайно! Найбільше її на Західній Україні, особливо Рівне, Луцьк, Червоноград, Львів, Тернопіль — там приходить найбільше людей.


Яку пісню найчастіше просять на біс?

Мітрій: «Субкультура», «Фалоімітатор» і «Студентські вихідні» чомусь. Але ми завжди відморожуємось і не граєм її. :)





Як справи у заснованого вами фестивалю «шНУ-РОК»?

Мітрій: Добре, в гроші влітаємо, гроші виплачуємо, проте рук не опускаємо. І робимо щось далі (а далі буде 17 жовтня «шНУ-РОК №10» - прим. авт.).



Армія ваших шанувальників постійно поповнюється. Розкрийте секрет свого успіху.

Мітрій: Не сидіти на місці, завжди давати про себе знати, записувати нові речі, придумувати нові пісні, спамити вКонтакті…

Шурік: Насправді, Діма всіх їх підкупляє. :)

Мітрій: Гречкою і фрикадельками! :) Ну і треба побільше їздити. Не обов’язково мати великий гонорар, тому що на даній стадії гурту нам його ніхто не заплатить. Просто треба гурту інвестиції і їхати-їхати-їхати, щоб люди знали.



Де і з ким ви мрієте виступити?

Шурік і Мітрій (хором): Blink182! В місті Чернівці.

Шурік: Ну ще звісно з групою The Rolling Stones.

Мітрій: І з Петром Щуром. Але ця мрія здійсниться 22 числа на фестивалі «Захід».



Чи вплинула на вас криза? Якщо так, то яким чином?

Мітрій: Менше концертів, на концертах менше можуть заплатити, і за альбоми, і за кліпи треба розраховуватися, на роботах менше платять…

Шурік: Насправді ми не боїмося кризи!

Мітрій: Тобто криза починається з самої людини, її думок. Якщо думати, що кризи немає, бути позитивним, то кризи і не буде.

Шурік: Те, що ти хочеш, те і буде.



Яке питання на інтерв'ю вам задають найчастіше?

Мітрій: «Чому ви так називаєтесь?»



Мітрій періодично забуває слова пісень. Це така нова фішка?

Мітрій: Це така сама фішка, як дивитися на фото вгору вбік. Проте я зараз слів вже не забуваю в принципі. Я завжди забував слова до пісні «Жахлива» на початку другого куплету. Але я їх вже вивчив. Мені стало соромно, що всі знають слова, крім мене.





Опишіть кількома словами музику, яку ви граєте.

Шурік: Ми граємо справжній каліфорнійський…

Мітрій: …хороший поп-панк. І нам від цього кльово. Тобто ми не граємо те, що від нас хочуть чути. Ми граємо те, що нам подобається, а якщо це від нас і хочуть чути, то це взагалі шикарно.



Ви вже остаточно в списку саппорту італійців Vanilla Sky. Що вас пов'язує з цим гуртом, окрім музичного стилю?

Мітрій: Ну ми з ними пили, коли мали гастролі Італією! :) Ну а насправді я дуже люблю ванільне морозиво і часто люблю дивитися в небо.

Шурік: Ну і ще нас з ними пов’язує Rihanna, яка виконала дуже хорошу пісню! :) (на просторах України Vanilla Sky відомі здебільшого через кавер на пісню Rihanna «Umbrella» — прим. авт.)



Якими ви бачите себе за кілька років?

Мітрій: Граючими heavy metal в шкіряному одязі! :)

Шурік: Я думаю, ми незабаром станемо на шлях здорового способу життя, комерції і пафосу. І гламуру!



Ну і на останок, традиційно, побажання нашим читачам.

Шурік: Ми бажаємо хорошого дня.

Мітрій: Щастя вам, сибірського здоров’я… Як кажуть: «Дай Боже, щоб було гоже, а що не гоже, того не дай, Боже».



Оригінал інтерв'ю слухаємо у блозі головного редактора.

Автор: Ольга Zitch Закревська
ДЖЕРЕЛО: A-music.com.ua